ВХІД             Реєстрація

ПЕДАГОГІЧНІ ВИДАННЯ / е-журнал «Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку» / Поточні номери журналу та їх автори / Випуск №4 [2010] / Л. А. Карташова. Системи навчання інформаційних технологій у вищих педагогічних навчальних закладах

УДК 378.091.12.011

Л. А. Карташова

СИСТЕМИ НАВЧАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
У ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Анотація. У статті розглянуто системи навчання інформаційних технологій у вищих педагогічних навчальних закладах в Україні та зроблено висновок щодо необхідності перетворення навчального середовища на інформаційно-технологічну систему.
Ключові слова: учитель, інформаційні технології, система, навчання.

Аннотация. В статье рассмотрены системы обучения информационным технологиям в высших педагогических учебных заведениях в Украине и обоснована необходимость превращения учебной среды на информационно технологическую систему.
Ключевые слова: учитель, информационные технологии, система, обучение.

Abstract. In this article training systems of information technologies in pedagogical institutes of higher education in Ukraine are discussed, the necessity of changing educational sphere into information-technological system is proved.
Keywords: teacher, information technologies, system, training.

Постановка проблеми у загальному вигляді. На сьогодні одним із головних завдань навчання у школі є підготовка учнів до швидкого сприйняття та опрацювання великих обсягів інформації, озброєння їх сучасними засобами та технологіями з метою підготовки до діяльності в інформаційному суспільстві. Виконання цього завдання має бути покладеним не тільки на вчителя інформатики, а й на вчителів інших предметів, зокрема – суспільно-гуманітарних.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми. Накопичений у процесі інформатизації освіти в Україні практичний досвід та спеціальні педагогічні дослідження показують, що використання ІТ в освіті значною мірою позначається на результатах навчально-виховного процесу на всіх його рівнях. Сучасний учитель має володіти основами економічних знань, уміннями організаційної та виховної роботи, вирізнятись високою культурою, відмінним знанням іноземної мови, бути ініціативною та відповідальною людиною, мати потребу в постійному збагаченні та оновленні знань, бути здатним до впровадження інновацій, володіти комп'ютерною грамотністю та умінням використовувати ІТ у професійній діяльності.

Одним із перших дослідників проблеми підготовки майбутнього вчителя в умовах інформатизації суспільства є М. І. Жалдак, який свого часу запропонував систему підготовки вчителя до використання інформаційної технології в навчальному процесі [4]. Помітним явищем є те, що у світовій та вітчизняній науці накопичено значний досвід роботи з ІТ навчання математики, інформатики, фізики тощо. Цінними були та є праці М. І. Бурди, М. С. Вашуленко, А. Ф. Верланя, Р. Вільямс, Б. С. Гершунського, С. У. Гончаренко, О. О. Гокуня, О. М. Довгялло, І. А. Зязюна, В.Р. Ільченко, В.А. Кайміна, Л. М. Калініної, В. І. Лапінського, О. І. Ляшенко, Ю. І. Мальованого, К. Маклін, Н. В. Морзе, Н. Г. Ничкало, О. І. Пометун, Ю. С. Рамського, С. О.Сисоєвої, М. І. Шкіля, К. Л. Ющенко у яких накопичено значний науковий потенціал.

Повертаючись до проблеми підготовки майбутніх учителів до використання в навчальному процесі інформаційно-комунікаційних технологій, слід зазначити, що вона знайшла висвітлення в наукових роботах В. П. Беспалька, І. Д. Беха, В. Ю. Бикова, А. М. Гуржія, Ю. О. Дорошенко, М. І. Жалдака, В. І. Лапінського, В. М. Мадзігона, Ю. І. Машбиця, В. М. Монахова, Н. В. Морзе, С. І. Ракова, Ю. С. Рамського, П. І. Сердюкова, М. Л. Смульсон та ін. Всебічного розгляду проблема використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховному процесі набула в працях А. Ф. Верланя, Л. І. Даниленко, І. Є. Булах, М. І. Жалдака, Г. А. Козлакової, В. І. Клочка, А. А. Кузнєцова, Є. І. Кузнєцова, В. М. Мадзігона, В. І. Маслова, А. М. Пишкало, В. Н. Редько, Ю. І. Машбиця, Н. В. Морзе, П. І. Сердюкова, Ю. В. Триуса та ін.

Аналіз наукових досліджень. Визначення нами актуальності та необхідності дослідження системи навчання інформаційних технологій (ІТ) майбутніх вчителів суспільно-гуманітарних дисциплін (далі – вчителів) як окремої проблеми вказує на обов’язковість врахування наукового доробку зазначених науковців.

Зокрема, слід погодитись із М. І. Жалдаком в тому, що завдання різностороннього застосування ІТ у навчально-виховному процесі не повинно зводитись до механічної насиченості уроків комп’ютерами та навчальними програмами. Інформатизація освіти суттєво просуває вперед вирішення проблеми її гуманітаризації з огляду на те, що однією з найважливіших гуманітарних проблем є спілкування людей, забезпечення доступу до знань, отримання своєчасної, вірогідної та вичерпної інформації, передбачення наслідків рішень, які приймаються, збереження і захист довкілля, соціального благоустрою.

Адже інформатизація освіти – це не тільки відповідне оснащення навчальних закладів (комп'ютерами, іншим комп'ютерно-орієнтованим обладнанням, кабінетами інформатики). Ця думка знайшла підтвердження й у дослідженнях В. В. Лапінського: "Не можна сподіватись, що навіть за наявності найсучасніших засобів навчання, у т.ч. електронних навчальних посібників, інтерактивних дощок, автоматично, без жодних зусиль, відбудеться швидке і ефективне впровадження сучасних технологій навчання всіх без винятку навчальних дисциплін. Необхідною умовою ефективного використання засобів навчання нового покоління є розробка і доведення до кожного вчителя відповідних методик навчання".

Цінним науковими напрацюваннями в процесі пошуку шляхів вирішення окресленої нами проблеми є роботи російського дослідника В. В. Гріншкуна, який також визнає, що "будь-який досвідчений педагог підтвердить, що на тлі достатньо частого позитивного ефекту від впровадження інформаційних технологій, у багатьох випадках використання засобів інформатизації ніяк не позначається на підвищенні ефективності навчання, а в деяких випадках таке використання має негативний ефект.

Проведені наукові розвідки показують, що, окрім згаданих вище науковців проблемою підготовки сучасного вчителя переймалися та переймаються як українські дослідники так і дослідники інших країн.

Наприклад, І. М. Богданова запропонувала модель оновлення професійно-педагогічної підготовки вчителя в якості цілісної системи науково-методичного забезпечення, яка складається з чотирьох компонентів: концептуального, структурно-змістового, технологічного та організаційно-дидактичного. Провідним засобом досягнення передбачуваних авторкою результатів виступила інформаційно-модульна технологія, яку дослідницею представлено у вигляді комплексу інформаційної і модульної технологій навчання. Дослідження теоретико-методологічних основ формування готовності майбутніх учителів до інноваційної професійної діяльності було проведено у Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди дослідницею І. В. Гавриш. Важливим, на нашу думку є запропонований авторкою новий підхід до розв’язання комплексної соціально-педагогічної проблеми формування готовності майбутніх учителів до створення, впровадження та розповсюдження освітніх нововведень. У Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка В. В. Докучаєвою вивчалися дослідження теоретико-методологічні засади проектування інноваційних педагогічних систем. Авторка зазначає: "Процес загального оновлення уможливлює вже сьогодні вихід України на якісно інший рівень розвитку, у зв’язку з чим особливо актуалізується роль утворюючого суб’єкта, здатного до вироблення стратегій подальших прогресивних перетворень.

Підтверджуючи те, що одним з пріоритетних напрямів розвитку освіти є впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у всі ланки освітньої системи, Є. М. Смирнова-Трибульска вважає, що це забезпечить подальший вплив на ефективність процесу навчання, виховання та розвитку молоді, доступність і якість освіти, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві тощо. Формулювання теоретико-методичних основ формування інформатичних компетентностей вчителів природничих дисциплін у галузі дистанційного навчання дозволило їй визначити, що назріла проблема принципової модернізації науково-методичного забезпечення навчально-пізнавального процесу, відповідної підготовки вчителів у галузі інформаційно-комунікаційних технологій, упровадження інноваційних технологій навчання, які конкретизуються в нових інформаційних, педагогічних, модульних і дистанційних технологіях навчання. Цікавими є результати, які отримані дослідником процесу вдосконалення професійної підготовки майбутніх учителів М. М. Солдатенко, який у своїй роботі визначив теоретико-методологічні основи розвитку самостійної пізнавальної діяльності майбутнього вчителя. Підкреслюючи значимість положення щодо розвитку особистості, науковець робить висновок про те, що: "Саме за умови постійного самовдосконалення є можливість забезпечення високого рівня професіоналізму. При цьому важливу роль відіграє пізнавальний інтерес та формування мотивації до навчання у кожного суб’єкта учіння. Для цього необхідне відповідне навчально-методичне забезпечення пізнавального процесу (навчальними програмами, посібниками, методичними матеріалами, комп’ютерами, можливістю користування мережею Internet тощо".

Значний внесок у педагогіку теперішнього часу було зроблено науковцями та практиками, в дослідженнях яких розглядалися різні аспекти впровадження ІТ в навчально-виховний процес (Л. Л. Макаренко – комп’ютерна грамотність як складова професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи, Е. Ю. Рубін – моделі, методи та технології оцінювання якості процесу освіти на основі інформаційних показників, А. О. Білощицький – методи та моделі комплексного інформаційно-освітнього середовища в умовах розвитку вищого навчального закладу, Л. В. Боднар – професійна підготовка соціальних педагогів із застосуванням електронних засобів навчання, Н. В. Василенко – підготовка керівників загальноосвітніх навчальних закладів до інноваційної діяльності, Яссер Надим Гамлуш – моделі та інформаційна технологія управління розвитком вищого навчального закладу, Р. С. Гурін – підготовка майбутнього вчителя гуманітарного профілю до застосування нових інформаційних технологій у навчальному процесі загальноосвітньої школи).

Зокрема, дослідником І. А. Ткаченко запропоновано методичні основи застосування системи засобів навчання з астрономії у підготовці майбутніх учителів фізики і астрономії. Автором проведено теоретико-методичне обґрунтування та практичну реалізацію методичної підготовки майбутніх учителів фізики й астрономії до застосування системи традиційних засобів навчання й створення сучасного навчального обладнання з астрономії на базі використання комплексу програмно-педагогічного забезпечення навчального процесу відповідно вимогам реформування фізичної та астрономічної освіти. Створено навчально-виховний центр "Планетарій", який є центром розробок і впровадження інформаційно-комп'ютерних засобів навчання.

Трирівневу математичну модель інформаційного середовища вищих закладів освіти, структура якого задається двома компонентами – інформаційним середовищем системи управління навчанням та інформаційним середовищем системи управління вищим закладом освіти розроблено Є. Ю. Катаєвою. В системі управління навчанням автором виділено три рівні представлення інформації – інформаційне середовище системи управління навчальним процесом, інформаційне середовище процесу навчання та інформаційне середовище суб’єктів навчання.

О. П. Значенко запропоновано методику формування інформаційної культури майбутніх учителів гуманітарних дисциплін, що базується на поетапному й послідовному оволодінні основами роботи на персональному комп’ютері та засвоєнні психолого-педагогічних і організаційно-методичних основ ефективного використання інформаційно-комунікаційних технологій навчання.

Визначаючи критерії відбору змісту професійно орієнтованого курсу "Нові інформаційні технології в початковій школі", які орієнтовані на забезпечення готовності майбутнього вчителя початкової школи до використання інформаційних технологій, О. В. Суховірський стверджує, що вони враховують: специфіку змісту початкової освіти та структуру діяльності вчителя початкових класів; сучасний стан вищої освіти, її фінансово-економічне, кадрове та технічне забезпечення; відповідають нормативно-правовим документам, чинним в Україні, та дають можливість органічно інтегруватися до навчальних планів вищих педагогічних навчальних закладів. Це дозволило автору структурувати зміст відповідного курсу та визначити основні напрями підготовки вчителя початкової школи до використання інформаційних технологій у своїй професійній діяльності.

Розроблена О. Є. Трофімовим система електронно-звукових засобів і методика їхнього застосування у навчанні та вихованні студентів містить установчі цільові питання щодо використання технічних засобів навчання в педагогічному процесі, планування технічних засобів навчання, розробку оптимального режиму їхнього застосування; організацію матеріальної бази для застосування системи аудіовізуальних засобів; роботу з педагогами з питань методики використання інформаційних та аудіовізуальних технологій; регулювання питань підвищення кваліфікації викладачів, лаборантів з проблем організації системи застосування технічних засобів навчання. Дослідник підтверджує, що впровадження комп'ютерних технологій у процес навчання з курсу "Технічні засоби навчання" дозволило: вивчати навчання з технічних засобів з використання ПК (включаючи лекції, практичні заняття, контроль засвоєння матеріалу); спростити процедуру пошуку та придбання книг студентами; оперативно редагувати лекційний матеріал з урахуванням нових інформаційних технологій; удосконалювати методику викладання матеріалу на основі аналізу результатів періодичного тестування студентів з кожної теми дисципліни "Технічні засоби навчання".

Нами виявлено чимало наукових досліджень, які стосуються підготовки та навчання вчителів інформатики.

Так, наприклад, основні компоненти методичної системи підготовки майбутніх вчителів інформатики в педагогічних університетах розроблено Н. В. Морзе. В її дисертації запропоновано науково обґрунтовану методику проектування електронних підручників для розробників електронних засобів навчального призначення, систему підвищення кваліфікації вчителів та студентів педагогічних ВНЗ, основу якої складає бачення електронного підручника як частини навчально-методичного комплекту, до складу якого також входять друкований підручник, робочий зошит для учня, посібник для вчителів, що містить методичні рекомендації до проведення занять та супроводжується педагогічним програмним засобом для вчителів [9].

Дослідником О. М. Спіріним розглянуто теоретичні основи кредитно-модульної системи навчання та розглянуто: методологічні засади розвитку систем вищої освіти, основні характеристики кредитних систем навчання, психолого-педагогічні передумови організації навчального процесу за кредитними технологіями. Науковець розробив основні компоненти методичної системи базової підготовки вчителів інформатики за кредитно-модульною технологією та визначив: мету і зміст підготовки; методичні особливості інтеграції такої технології в навчально-виховний процес; засоби побудови та реалізації індивідуальних траєкторій підготовки [11].

Підготовка майбутніх викладачів інформатики у вищих навчальних закладах до роботи в сучасній школі стала об’єктом дослідження Л. В. Брескіної. Комп’ютерні системи, які використовуються в навчально-виховному процесі, вона пропонує поділити на дві групи: системи першого типу, що реалізують зв’язок «Учень – Комп’ютер» (навчальні, тестові, довідкові системи, реальні програмні середовища), та системи другого типу – допоміжні системи, що використовуються вчителем для автоматизації його дій і розраховані на зв’язок «Вчитель - Комп’ютер» (середовища розробки навчальних матеріалів, бази даних, системи автоматизації контролю за роботою учнів). Окремі компоненти методичної системи навчання апаратних і системних програмних засобів запропонував до впровадження у навчальний процес вищих педагогічних навчальних закладів В. М. Дем'яненко [3].

Уперше обґрунтовано положення щодо необхідності впровадження диференційованого підходу до навчання комп'ютерних технологій майбутніх вчителів інформатики за умов вищих педагогічних навчальних закладів III-IV рівнів акредитації Г. В. Шугайло. Автором розроблені організаційно-методичні основи даного підходу до навчання комп'ютерних технологій створення і обробки текстової, числової і графічної інформації майбутніх вчителів інформатики, методику формування типологічних груп студентів з урахуванням їх початкового рівня знань і умінь з інформатики. Проблема забезпечення процесу професійного саморозвитку майбутнього вчителя інформатики, яка здійснюється під час реалізації в навчально-виховному процесі педагогічних умов, які сприяють активізації діяльності майбутнього вчителя інформатики досліджена Т. В. Тихоновою.

Справедливо буде відзначити, що вагоме значення у вдосконаленні системи підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів має міжнародна програма Intel^® «Навчання для майбутнього», яка сприяє якісній реалізації українських навчальних програм і освітніх стандартів, підвищенню якості освіти, підготовки учнів до самостійної та творчої діяльності в майбутньому професійному житті, підвищує мотивацію учасників навчально-виховного процесу до навчальної діяльності та надає можливість обміну досвідом щодо інновацій в освіті з багатьма країнами світу. Програма базується на застосуванні у навчальному процесі проектної методики, організації самостійної дослідницької роботи учнів, формуванні їхнього критичного мислення, реалізації критеріального підходу до оцінювання навчальних досягнень учнів за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, що сприяє розвитку життєвих компетентностей учнів та підготовці їх до життя в умовах інформаційного суспільства.

Заслуговує на увагу досвід Ю. М. Кузнєцова, який зазначає, що в умовах позиціонування передових педагогічних технологій і сучасних інформаційних засобів та систем може навчання може бути ефективно реалізоване в рамках інтегрованого середовища із забезпеченням вільного та гарантованого доступу до електронних освітніх ресурсів. Це, за висновком автора, забезпечує оперативний і відкритий доступ до інформаційних навчальних ресурсів, матеріалів навчально-виховного призначення, ефективну реалізацію навчальних програм різних рівнів, дозволяє активізувати науково-педагогічну діяльність. Організація безперервного та доступного навчання вимагає створення певної інформаційно-технологічної бази для вирішення завдань з використанням програмних засобів навчального призначення, які можуть бути налаштовані під потреби користувачів. Автор пропонує вважати реалізацією зазначеної стратегії створення комплексного інформаційного середовища навчання на базі інтегрованих програмно-інструментальних засобів у межах навчального закладу установи (у перспективі – регіону).

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Накопичений у процесі інформатизації освіти України практичний досвід та спеціальні педагогічні дослідження показують, що використання інформаційних технологій (ІТ) в освіті позитивно позначається на результатах навчально-виховного процесу на всіх його рівнях. Підготовка учнів до швидкого сприйняття та опрацювання великих об'ємів інформації, озброєння його сучасними засобами та технологіями з метою підготовки до діяльності в інформаційному суспільстві має бути покладена не тільки на вчителя інформатики, а й на вчителів суспільно-гуманітарних предметів.

Отже, кардинальні зміни, які відбулися за останнє десятиріччя в усіх галузях суспільного життя, потребували запровадження якісно нових підходів до вивчення та практичного осмислення навчання ІТ майбутніх вчителів у вищих педагогічних навчальних закладах (ВПНЗ). Ця проблема та пов'язані з нею питання привертають увагу все більшого загалу науковців та практиків. Однак, при загальному накопиченні практичного досвіду застосування ІТ у навчанні та відповідній розробці наукових основ їх впровадження, спостерігається певне відставання у готовності вчителів суспільно-гуманітарних дисциплін до їх використання в професійній діяльності та відсутність відповідної системи навчання ІТ у ВПНЗ. Зазначене підтверджується проведеним автором аналізом наукових робіт, вивченням та дослідженням професійної діяльності вчителів, який дозволяє зробити висновок, що більшість вчителів не володіють засобами ІТ на належному рівні (табл. 1).

Таблиця 1

Результати анкетування
вчителів загальноосвітніх навчальних закладів

Нерідко застосування засобів ІТ виявляється у використанні відповідних мультимедійних педагогічних програмних засобів (навчальних програм, словників, енциклопедій та ін.), показу презентацій, демонстрації відеофільмів [2]. Варто зауважити, що й таке впровадження засобів ІТ заслуговує на позитивне оцінювання. Навіть вчителі, які мають достатньо великий досвід роботи в школі, підтверджують необхідності підвищення рівня підготовленості вчителя в галузі інформаційних технологій.

Зазначене можна вважати свідченням, що сучасні вчителі усвідомлюють можливості комп’ютерної техніки в їхній професійній діяльності та розуміють значення ІТ в підвищенні ефективності навчально-виховного процесу. Відповідно сучасні вчителі ставлять певні вимоги до рівня своїх знань, умінь та навичок (ЗУН) в галузі ІТ та до готовності використовувати ІТ.

До цього, на нашу думку, також їх спонукає, ми погоджуємось із С. В. Монаховим, так званий «цифровий розрив». Науковець зауважує, що «сьогодні у російській освіті в рівні знання комп'ютера й Інтернету став буденним явищем розрив між вчителями і їх учнями. І не на користь педагогів» [8]. Безумовно, висловлювання російського науковця можна також віднести й до українських вчителів.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Отже, формування готовності вчителів до застосування ІТ: вмінню розроблювання, верстки та опрацювання електронних документів (підготовка навчально-методичних матеріалів, роздаткового матеріалу, наочності та ін.), створенню презентацій (упровадження відеофрагментів, звукових та графічних файлів та ін.), використання ресурсів мережі Internet (пошук та опрацювання інформації, електронної пошти, розташування особистих науково-методичних розробок в мережі Інтернет, створення Веб-сторінки, сайту, блогу), вмінню створення та верстки публікацій (засоби видавничих систем), використанню засобів управління навчальною діяльністю та засобів її планування (органайзер) – одна з найактуальніших проблем, яку необхідно вирішити на сучасному етапі будівництва інформаційного суспільства в Україні [6].

До вирішення проблеми підвищення ефективності діяльності вчителів також спонукає відсутність комплексного підходу до інформатизації та комп’ютеризації загальноосвітніх навчальних закладів (ЗНЗ) (часто рівень інформатизації та комп’ютеризації вимірюється обсягами комп’ютерної техніки, кількістю проведених занять у комп’ютерних класах, а не якістю її використання).

Зазначене співпадає з думкою О. В. Піскунової, яка зауважує, що: «Кроме того, показатель количества компьютеров может быть весьма обманчивым, поскольку важно не только количество машин, но и современное программное обеспечение к ним, возможность доступа к Интернет-ресурсам и пр. Не менее важным является готовность учителей всех предметов использовать информационно-коммуникационные технологии в процессе обучения» [10, с. 38].

Усе викладене вище вказує на своєчасність розробки заходів та пошуку сучасних і ефективних засобів підготовки та перепідготовки з ІТ вчителів, яка має бути випереджаючою відносно впровадження засобів ІТ до практики освіти, відповідних методик щодо їх застосування у навчально-виховному процесі, а саме? розробки та впровадження відповідної системи навчання у ВПНЗ [6]. Тобто навчання коректному, виправданому та своєчасному використанню ІТ у навчально-виховному процесі ВНЗ повинне увійти до змісту системи навчання ВПНЗ.

Інформатизація суспільства, інформатизація освіти, масове використання ІТ, забезпечення ВНЗ сучасними персональними комп’ютерами вказує на необхідність розробки у ВПНЗ системи навчання нового типу. Її створення є можливим на основі процесу організаційно-методичної інтеграції ІТ з традиційних засобами навчання. Тобто створення системи має йти не шляхом формування технічної підтримки навчально-виховного процесу, а шляхом інтеграції трьох складових: предметного навчання; дидактичних інновацій та інформаційних технологій.

Оскільки ІТ перетворюються на вирішальний фактор розробки системи навчання, а їх застосовування стає визначальною умовою трансформації педагогічної діяльності, яка включає пізнавальну, конструктивну, організаторську та комунікативну компоненти, таку систему можна означити як інформаційно-технологічну систему навчання майбутніх вчителів (рис. 1).

• Пізнавальна діяльність спрямована на вивчення можливостей, форм і методів включення ІТ в навчально-виховний процес, визначає всі подальші компоненти діяльності викладача при впровадженні ІТ.

• Конструктивна діяльність передбачає відбір та проектування навчального матеріалу з опорою на навчальний план, програму з врахуванням навчальних завдань та умов навчання, а також своїх можливостей та особистісних якостей студентів. Використання ІТ вимагає більш ретельного підходу до проектування, який має дві складові: організаційно-педагогічну та методичну. Організаційно-педагогічна складова передбачає аналіз усіх тем предмету, який вивчається та визначення місця і ролі ІТ. Методична складова полягає в розробці та створенні певної методичної системи застосування ІТ. Вона може бути індивідуальною для кожного викладача, але повинна базуватися на загальних принципах використання ІТ у навчально-виховному процесі. 

• Організаторська діяльність передбачає організацію діяльності викладачів та студентів. Використання ІТ дозволяє творчо підійти до розробки моделі навчально-виховного процесу. Щодо змін в організації діяльності студентів можна зазначити, що застосування ІТ дає змогу при різних формах навчання (колективній, груповій, індивідуальній) досягти високого рівня індивідуалізації навчання, будувати його відповідно до можливостей та здібностей кожного студента. Забезпечуючи як зовнішній, так і внутрішній оперативний зворотний зв'язок, ІТ дозволяють здійснювати контроль, самоконтроль, коригування організації навчально-пізнавальної діяльності студентів.  

• Комунікативна діяльність, яка передбачає взаємовідносини між викладачем та студентами, також зазнає певних змін – упровадження ІТ надає можливість організувати раціональну комунікацію: у студентів знімаються елементи напруженості, які часто виникають у процесі безпосередньої взаємодії з викладачем, стираються психологічні бар'єри, розширюється діапазон контактів і варіантів взаємодії.

Рис.1. Компоненти педагогічної діяльності

Поняття «інформаційно-технологічна система» не є новим: в останні роки інформаційно-технологічні системи є одним з ключових елементів інноваційної інфраструктури багатьох країн, упроваджуючись в економіку, промисловість, спорт, банківську справу, бібліотечну справу, медицину тощо, в якості засобів підтримки технологічних процесів у різних галузях та процесів управління в широкому розумінні.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Проведений аналіз вітчизняних та зарубіжних наукових досліджень, навчальної літератури, електронних джерел, діяльності ВПНЗ показує, що в педагогіці поняття «інформаційно-технологічна система» практично не використовується. Стверджувати, що воно повністю відсутнє, не можна – це поняття в деякій мірі вивчалося вітчизняними та зарубіжними науковцями та дослідниками, спостерігаються деякі спроби розробки елементів зазначеної системи як науковців, як українськими науковцями, так і зарубіжними.

Сучасний рівень розвитку ІТ дозволяє реорганізувати навчально-виховний процес у ВПНЗ, підвищити ефективність навчання ІТ майбутніх вчителів, якість засвоєння навчального матеріалу, перетворюючи навчальне середовище на інформаційно-технологічну систему, яка спричиняє інноваційні зміни:

– демократичні зміни в діяльності ЗНЗ та ВПНЗ, які формують сучасне навчальне середовище на засадах особистісного спрямування, суб'єкт-суб'єктної взаємодії, гуманізації навчання тощо;

– оновлення системи професійної підготовки вчителів із врахуванням упровадження та використання ІТ;

– необхідність приведення соціально-педагогічних ініціатив у відповідність до системи управління інноваційними процесами;

– потребу збереження освітніх традицій та пошуків механізмів їх трансформації в новому інформаційному навчальному середовищі;

– приведення освіти у відповідність до інформаційно-технологічних змін, зокрема впровадження дистанційних форм, застосування віртуальних середовищ навчання;

– упровадження моніторингу як засобу діагностичного дослідження ефективності навчально-виховного процесу ВПНЗ, навчальних досягнень і результатів розвитку студентів, учнів та вчителів.

Перехід до інновацій практично у всіх галузях життя суспільства, зокрема й в освіті, є способом виходу з сучасної загальноцивілізаційної кризи. Тому створення, поширення та використання нововведень у вищій школі слід розглядати не тільки як педагогічне, але й як важливе соціальне завдання.

Література

1. Гриншкун В. В. Потребности системы образования в использовании электронных изданий и ресурсов [Текст] / В. В. Гриншкун // Российский общеобразовательный портал. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://edu.of.ru/attach/17/18179.doc. – Время обращения: 22:25 09.10.2009.
2. Гуржій А. М. Теоретичні напрями інформатизації загальноосвітнх навчальних закладів [Текст] / А. М. Гуржій // Педагогічна і психологічна науки в Україні. Збірник наукових праць до 15-річчя АПН України у 5 томах. / Том 5. Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – К.: «Педагогічна думка», 2007. – 392 с.
3. Дем'яненко В. М. Методика навчання майбутніх вчителів інформатики апаратних і системних програмних засобів [Текст]: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.02 /  В. М. Дем'яненко; Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. – К., 2003. – 21с.
4. Жалдак М. И. Система подготовки учителя к использованию информационной технологии в учебном процессе [Текст]: Дис... в форме науч. доклада д-ра пед. наук: 13.00.02 / М. И. Жалдак; АПН СССР; НИИ содержания и методов обучения. – М., 1989. – 48 с.
5. Жалдак М. І. Формування інформаційної культури вчителя [Текст] / М. І. Жалдак, О. А. Хомік // International Charity Foundation for History and Development of Computer Science and Technique ICFCST. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icfcst.kiev.ua/symposium/proceedings/galdak.doc. – Час звернення: 15:34 12.02.2010.
6. Карташова Л. А. Соціально-економічні та педагогічні вимоги до інформаційно-технологічного забезпечення сучасного вчителя загальноосвітнього навчального закладу [Текст] / Л. А. Карташова // Вища освіта України №3 (додаток 1) – 2009 р. – Тематичний випуск «Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології». – К.: Генеза. – 2009. – С. 534-539.
7. Лапінський В. В. Навчальне середовище нового покоління та його складові [Текст] / В. В. Лапінський // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. – Серія №2. – Комп'ютерно-орієнтовані системи навчання: зб. наукових праць / Редрада. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2008. – № 6 (13) – С. 26-32.
8. Монахов С. В. Государственно-общественная система информатизации образования: состояние и перспективы [Текст] / С. В. Монахов // Российский общеобразовательній портал. Педагогические инициативы: Интернет-технологии и ресурсы в обучении школьников. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа http://www.ychitel.com/inet_obr/. – Время обращения: 18:20 11.01.2008.
9. Морзе Н. В. Система методичної підготовки майбутніх вчителів інформатики в педагогічних університетах [Текст]: дис. ... докт. пед. наук: 13.00.02 / Н. В. Морзе; НПУ ім. М. П. Драгоманова. – Київ, 2003. – 452 с.
10. Пискунова Е. В. Подготовка учителя к обеспечению современного качества образования для всех: опыт России [Текст]: Рекомендации по результатам научных исследований / Е. В. Пискунова; под ред. акад. Г. А. Бордовского. – СПб.: Изд-во РГПУ им. А. И. Герцена, 2007. – 79 с.
11. Спірін О. М. Теоретичні та методичні основи кредитно-модульної системи навчання майбутніх учителів інформатики [Текст] : автореф. дис. на здоб. наук. ступеня д-ра пед. наук : [спец.] 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Олег Михайлович Спірін; АПН України, Ін-т пед. освіти і освіти дорослих. – К., 2009. – 40 с.

© Л. А. Карташова, 2010.