Портал засновано за підтримки Донецького обласного благодійного Фонду сприяння освітнім інтелектуальним інвестиціям (свідоцтво про Держреєстрацію № 402, видане 04.11.2008 р. Головним управлінням юстиції у Донецькій області, свідоцтво про Держреєстрацію серія А00 № 729147, видане 11.11.2008 р. Слов'янським міськвиконкомом). Портал зареєстровано Держкомітетом з інформатизації України 16.10.2009 р. (лист № 1737/05-09) як електронний інформаційний ресурс.
УКР
РУС
 
Т. В. КРЕЧ. ВИХОВАННЯ МОВНОЇ КУЛЬТУРИ В ЗАГАЛЬНІЙ СИСТЕМІ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ
 
  Версия для печати

ВХІД             Реєстрація

ПЕДАГОГІЧНІ ВИДАННЯ / е-журнал «Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку» / Архів номерів / Випуск №1 [2009] / Т. В. Креч. Виховання мовної культури в загальній системі освітнього простору

УДК 37 (091) (477.7)

Т. В. Креч

ВИХОВАННЯ МОВНОЇ КУЛЬТУРИ
В ЗАГАЛЬНІЙ СИСТЕМІ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ

Анотація. Стаття присвячена визначенню взаємозв’язків між риторичною майстерністю викладача та вихованням мовної культури студентів. Мова розглядається автором як засіб соціокоду, головної реалії національної культури. Автор робить висновок, що пізнання основних законів розвитку та функціонування рідної мови повинно бути не тільки предметом філологічних досліджень, але й найважливішою ознакою риторичної майстерності сучасного викладача.
Ключові слова:
риторична майстерність, мовна культура, комунікативна діяльність викладача.

Аннотация. Статья посвящена определению взаимозависимости между риторическим мастерством преподавателя и воспитанием языковой культуры студентов. Язык рассматривается автором как средство социокода, основной реалии национальной культуры. Автор делает вывод о том, что познание основных законов развития и функционирования родного языка должно быть не только предметом филологического исследования, но и важнейшим признаком риторического мастерства современного преподавателя.
Ключевые слова: риторическое мастерство, языковая культура, коммуникативная деятельность преподавателя.

Absract. The article is dedicated to the definition of correlation between the teacher’s rhetorical skill and students linguistic culture education. The author is considered the language as a means of sociocode, the primary component of the national culture. The authors draws a conclusion, that the basic laws of mental and functioning of the native language knowledge must not only be the subject of philological research, but also a major sign of the modern teacher rhetorical skill.
Keywords: rhetorical skill, linguistic culture, teacher’s communication activity.

Звернення до проблеми мовної культури зумовлене однією з найважливіших вимог Болонської угоди, яка полягає в безперервному вдосконаленні та навчанні особистості, що стосується як студента, так і викладача. Зацікавленість цією проблематикою має і суто практичний сенс: студенти хочуть бачити викладача, який поряд з високою професійною підготовкою має цілий ряд ознак, які складають його професійний паспорт, професіограму. В укладанні цієї професіограми активну участь брали магістри нашого університету, яких ми розглядаємо як найважливіший резерв поповнення професорсько-викладацьких кадрів вищої школи.

Підсумовуючи загальну характеристику сучасного викладача очима студентів, необхідно зазначити ті риси, які повинні бути притаманними викладачеві: комунікабельність, фактичне володіння предметом, загальна ерудиція, риторична майстерність, вміння володіти собою, засобами позавербальної комунікації, зовнішній вигляд, вміння заволодіти увагою студентів та утримати її, здатність переконати, вміння вести дискусію, аргументувати свою точку зору, поважне, доброзичливе ставлення до студента, креативність, сучасний погляд на свою дисципліну, тактовність, почуття гумору, інтелігентність, толерантність, вимогливість і навіть харизматичність. Простий перелік цих властивостей повинен стати поштовхом до аналізу відповідності власної особистості сучасним вимогам студентів.

Експеримент тривав протягом трьох років, у ньому брали участь магістри різних факультетів і спеціальностей, але розташування пріоритетів у різних групах співпадало з точністю до 85–90%. Аналіз підсумків експерименту переконує в тому, що загальна мовна культура викладача, його риторична майстерність стабільно входить у першу п’ятірку ознак, якими студенти наділяють сучасного викладача.

Серед досліджень, присвячених вихованню мовної культури, засобам оволодіння риторичною майстерністю слід зазначити наукові дослідження Л. М. Бахтіна [1], А. Д. Васильєва [2], О. Д. Волкогонова [3]. Але ці дослідження не мають перед собою мети аналізу двох складових єдиного діалектичного процесу: вдосконалення ораторської майстерності викладача і виховання мовної культури студентів. Ці процеси взаємопов’язані, взаємозумовлені, що і забезпечує врешті решт їх успішність.

Мета нашого дослідження як раз і полягає в тому, щоб показати взаємообумовленість ораторської майстерності викладача і виховання мовної культури студентів, механізми впливу мовної культури викладача на виховання загальної культури студента.

Риторична майстерність не є константою, вона вдосконалюється протягом усієї викладацької діяльності. Треба зазначити основні фактори, які безпосередньо впливають на свідомість студентів, виховуючи естетичні уподобання, формуючи загальну та професійну культуру. Відчуття слова, точності терміну, якщо йдеться про технічний ВНЗ, складають основу риторичної майстерності лекторів. Факти мови і культури часто не піддаються суворому та остаточному розташуванню, тим більше протиставленню: зміни у культурній сфері втілюються в мові, а мовні еволюції беруть активну участь в культурних процесах і впливають на них. Усім відомі спроби штучно вивести факти мови за межі культури, що скасовує роль мови як національної культурної цінності (їй відводиться місце засобу комунікації). Цей псевдонауковий постулат знівечує базу лінгвістичних досліджень і самої лінгводидактики і провокує знецінення самої проблеми „Мова і культура”, викликає легко передбачені і тяжкі наслідки. Мова була і залишається основним засобом соціокода – головної реалії національної культури. Саме їй належить підтримувати „стабільність масиву знань, світу різноманітної діяльності та інститутів спілкування” [1, с. 299].

Найважливішим з культурологічної точки зору рівнем мовної системи є лексика, яка віддзеркалює і закріплює в свідомості дійсність, що оточує людину, стимулює мовну поведінку носіїв тієї чи іншої мови. Від того, наскільки багата лексична скарбниця людини, залежить багатство її внутрішнього світу, широта світогляду, ступінь інтелекту. Лексичний світ викладача впливає на лексичну культуру студента, формує її, підштовхує до вдосконалення мовної поведінки. Лексичний склад національної мови передусім фіксує та передає нащадкам специфіку етносоціокультурних норм, підтримуючи таким чином спадкоємність та сталість етнічного менталітету. Аналіз особливостей слововживання дає змогу діагностувати стан духовного здоров’я студентів і навіть прогнозувати його еволюцію.

Отже, одним із пріоритетів діяльності викладача є формування духовного здоров’я студента, а засобом цього формування є досконале володіння словом, засобами риторичного мистецтва. Побудова мовної картини світу відбувається інтенсивним використанням слів та фразеологізмів, які є потужними засобами формування загальної мовної культури, а їх використання впливає на світосприймання та світогляд студентів. Саме лексичний запас людини акумулює різноманітні знання людини про себе та прийдешній світ. Слово дуже чутливе до різноманітних екстралінгвістичних впливів, що надає йому можливість формувати світогляд і стимулювати мовну поведінку особистості. Мова, слово – це „почти всё в человеческой жизни… Возможности и перспективы, заложенные в слове, в сущности, бесконечны” [1, с. 311].

Вагомою перевагою вітчизняної системи освіти було, залишається і, сподіваюсь, залишиться органічне поєднання освіти та виховання. Саме мовна культура викладача є тим найпотужнішим фактором, який формує загальну культуру майбутніх фахівців. Загальна культура вміщує цілу низку пріоритетних якостей: „гармонійний розвиток соціального і природного в людині, гуманне ставлення до людей та навколишнього середовища, висока моральна та інформаційна культура, ноосферна свідомість, системне наукове мислення, толерантність, творче ставлення до життя, орієнтація на сталий розвиток цивілізації” [2, с. 93]. Сучасна людина постійно балансує на межі виживання, коли більшість проблем, що постали перед нею, є глобальними, до того ж людині щоденно приходиться долати різноманітні життєві виклики. Подолати ці перешкоди допомагає загальне культурне спілкування, а повноцінне спілкування, в свою чергу, неможливе без загальної мовної культури, без відчуття точності та естетичної цінності кожного слова.

Осмислюючи мову та культуру з точки зору їх ролі в духовній організації людини, можна не лише виявити її нерозривний взаємозв’язок, але й емпірично проаналізувати механізм цього взаємозв’язку. Тільки аналіз найтиповіших різновекторних асоціацій, що „утворюють асоціативно-смислове поле слова, дозволяє виявити індивідуальне, національне та загальнолюдське в духовній, культурологічній діяльності людини, що детермінується мовою як інструментом духовної творчості” [4, с. 6]. Мова як засіб духовної творчості забезпечує, з одного боку, індивідуальну самобутність, неповторність духовної діяльності, а з іншого – можливість інтеграції індивідуального в національне та національного в загальнолюдське. Загальна культура взагалі є продуктом спілкування, бо спілкування – природний стан живої людини, тільки в процесі спілкування людина може передати, засвоїти, відстояти ціннісні орієнтації своєї культури. Проблема спілкування пов’язана з проблемою взаєморозуміння, яка передусім залежить від рівня володіння мовою, здатності стисло, водночас логічно ємко і красиво передати свої думки за допомогою слова.

Вивчення проблеми комунікації на міжособистому, міжгруповому та інших рівнях необхідно для того, щоб визначити закономірності процесу спілкування та умов, що забезпечують високий рівень взаєморозуміння різноманітних за соціальними та культурними ознаками особистостей. Взагалі мова – це дієва культурна сфера, джерело для визначення того, як трансформується концепція світу в розумінні окремої людини. Саме мовою вимірюється, на думку О. Гончара, „не тільки розум народу, його естетичний смак, але й його моральність”.

Національне відродження України залежить передусім від стану національної мови. Деяким викладачам, які засвоїли технократично-поверхневий погляд на проблеми власної мовної культури, хочеться нагадати слова видатного лінгвіста, нашого земляка О. О. Потебні, які і зараз звучать дуже актуально: „ ... для усвідомлення української національності треба передусім самому добре пізнати і засвоїти українську мову, бо без цього всі українські змагання будуть поставлені на піску”. [5, с. 79]. Засвоїти і пізнати мову – це означає сягнути глибин мудрості й інтелекту народу, намагаючись побачити красу світу, відчути стійкість народної моралі та естетичний смак слова. Володіння засобами здобуття фактів культури з мовних концептів (лексики, фразеології, форм мовного етикету) є невід’ємною складовою риторичної майстерності викладача, що в свою чергу формує ерудицію, розширяє світогляд студента. Таким чином, рівень володіння рідною мовою як викладачем, так і студентом є невід’ємною складовою загальної культури. Пізнання основних законів розвитку та функціонування сучасної мови повинно стати не тільки предметом філологічних досліджень, але й необхідною умовою мовної компетенції кожного її носія.

Література

  1. Бахтин М. М. Проблема текста в лингвистике, филологии и других гуманитарных науках / М. М. Бахтин // Эстетика словесного творчества. – М., 1986. – С. 297–325.
  2. Васильев А. Д. Слово в российском телеэфире / А. Д. Васильев. – М.: Наука. – С. 11–155.
  3. Волкогонова О. Д. Ориентируясь на Болонский процесс: опыт трансформации высшего образования в России и Украине / О. Д. Волкогонова, А. К. Чаплыгин // Сучасні технології підготовки фахівців в умовах подальшого розвитку вищої освіти України. – Х., 2005. – С. 192–194.
  4. Пинчук О. Ф. Індивідуальне, національне та загальнолюдське у мові та культурі / О. Ф. Пинчук // Язык и культура [Материалы І Международной конференции] . – К., 1992. – С. 36.
  5. Потебня О. О. Мова й народність / О. О. Потебня. – Х., 2003. – С. 150–186.
© Т. В. Креч, 2009.
Надійшла до редколегії 22.02.2009 р.
Рейтинг DVK WebDev разработка сайта: «DVK WebDev»