Портал засновано за підтримки Донецького обласного благодійного Фонду сприяння освітнім інтелектуальним інвестиціям (свідоцтво про Держреєстрацію № 402, видане 04.11.2008 р. Головним управлінням юстиції у Донецькій області, свідоцтво про Держреєстрацію серія А00 № 729147, видане 11.11.2008 р. Слов'янським міськвиконкомом). Портал зареєстровано Держкомітетом з інформатизації України 16.10.2009 р. (лист № 1737/05-09) як електронний інформаційний ресурс.
УКР
РУС
 
С. Л. МАХОВСЬКА. МІСЦЕ СІМ’Ї В ПРОПЕДЕВТИЧНІЙ РОБОТІ З ДІТЬМИ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ
 
  Версия для печати

ВХІД             Реєстрація

ПЕДАГОГІЧНІ ВИДАННЯ / е-журнал «Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку» / Архів номерів / Випуск №2 [2008] / С. Л. Маховська. Місце сім’ї в пропедевтичній роботі з дітьми підліткового віку

УДК 378

С. Л. Маховська

МІСЦЕ СІМ’Ї В ПРОПЕДЕВТИЧНІЙ РОБОТІ З ДІТЬМИ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

Анотація. У статті зроблено спробу визначити соціально-педагогічні особливості впливу інституту сім’ї на особистість підлітків у процесі пропедевтичної роботи з ними.
Ключові слова: сім’я, підліток, важковиховуваність, превентивне виховання, пропедевтична робота.

Сучасні соціально-економічні перетворення торкаються всіх сфер життя дорослих і дітей. Водночас із позитивними змінами, які стимулюють розвиток життєдіяльності людини, у суспільстві посилилися такі негативні тенденції, як майнова нерівність, різке зниження потреби в духовних цінностях на противагу матеріальним, соціальна та психологічна дезорієнтація, безробіття, складна кримінальна ситуація, деформація сім’ї. Усе це особливо гостро позначається на житті й сімейному вихованні дітей та підлітків.

Сьогодні теоретики і практики соціальної роботи різних країн доходять висновку, що набагато ефективніше запобігати соціальним негараздам, ніж їх «лікувати». Це твердження стосується зокрема пропедевтичної роботи з дітьми підліткового віку, ефективність якої визначає в першу чергу сім’я як один з основних соціально-педагогічних інститутів. Не дарма вітчизняний педагог і психолог П.П. Блонський у своїх працях зазначав: «Не можна виховувати дитину, не виховуючи її батьків» [1, с. 10].

Аналіз методологічної бази, присвячений даній проблемі, спростовує думки про другорядне значення сім’ї у пропедевтичній роботі з підлітками на етапі попередження появи серед них важковиховуваних. Ця проблема привертала увагу багатьох представників педагогічної думки в різні історичні епохи.

Вирішальну роль сімейного середовища в етіології відхилень поведінки підкреслюють такі педагоги і психологи, як С.Герестман, Г.Спьох, Я.Кононіцький, Я.Обуховьска, І.Ремборський, З.Заборовський, М.Зємська, Н.Ган-Ульчєвіч, Г.Уздебська та інші.

На думку В.Сухомлинського, «важкі діти» — поняття дуже широке. Важкі діти є «важкими» в моральному вихованні. Тут причиною перш за все виступає сім’я, помилки та низька педагогічна культура батьків. Важкі діти потребують особливої уваги і підходу. Перш за все важливо знати джерело важкостей виховання, треба добиватися єдності, гармонічності педагогічних впливів на дитину [9, с. 14].

Проблемі впливу інституту сім’ї на попередження відхилень у поведінці дітей молодшого шкільного віку присвячена докторська дисертація Барбари Чередрецької «Соціально-педагогічні основи попередження відхилень у поведінці дітей молодшого шкільного віку (на матеріалі Польщі)». Дослідники Г.Балл, І.Бех, М.Боришевський, О.Вишневський, К.Журба, М.Євтух, О.Караковський, І.Карпенко, І.Матюша, Л.Нечипоренко, О.Олексюк, В.Онищенко, Л.Попов, В.Сипченко, Т.Сущенко, Г.Шевченко, Ж.Юзвак, А.Фасоля займаються пошуком досконалих механізмів сімейного виховання.

Актуальність проблеми, відсутність чітких механізмів впливу сім’ї на особистісні якості дітей підліткового віку в ході власне пропедевтичної роботи,зумовили вибір теми нашого дослідження.

У процесі роботи ми ставили за мету проаналізувати соціально-педагогічні особливості впливу інституту сім’ї на особистість підлітків у процесі пропедевтичної роботи з ними.

Пропедевтична робота як невід’ємна складова системи навчально-виховного процесу закладу освіти забезпечує можливість формування в учнів імунітету до негативних впливів соціального оточення. Проте не тільки освітні заклади беруть участь у вирішенні різноманітних особистісних, міжособистісних і соціальних проблем сучасного підлітка.

Інститут сім’ї – це один з визначальних апаратів впливу на світоглядні позиції дитини, на формування її життєвих орієнтацій, стрижневого потенціалу адекватно сформованої особистості, оскільки, те, що закладено батьками в дитинстві, дуже важко, а в ряді випадків неможливо змінити, виправити в дорослому віці.

На думку С.Меліної «світоглядна стійкість, закладена родиною, – це критеріальна характеристика становлення світогляду особистості і визначається рівнем його сформованості, спрямованості особистості, усвідомленістю та моральністю її поведінки» [3, с.17]. Згідно проведеному дослідницею анкетуванню більшість батьків вважає, що сімейне виховання впливає на формування світогляду їхніх дітей, зокрема підліткового віку, причому впливовість родинного виховання вони оцінили в 45%. Усі інші фактори, на думку батьків, несуттєві: школа – 24%, суспільство – 16%, ЗМІ – 6%, сам підліток – 9%. Така оцінка важливості інституту сім’ї в роботі з дітьми підліткового віку є об’єктивною, але одного розуміння батьками своєї важливості замало.

Підлітки як вікова група вважаються такими, що перебувають у періоді психофізичного й соціального росту. Цей період для неповнолітніх характеризується „дезадаптацією, що пов’язана із психофізіологічною нестійкістю їхньої особистості, відсутністю в них освіти, професії, трудової кваліфікації, які дозволяють зайняти бажане місце в суспільстві” [8, с. 47]. Їм самим доводиться завойовувати собі вільні контакти, соціальний стан. Вони шукають найрізноманітніші шляхи самореалізації в умовах складних і часто жорстоких міжособистісних відносин. Та ще й вулиця диктує свої закони. І підліткам часто нічого не залишається, як підкоритися або ж протистояти навколишньому світу.

Американська статистика свідчить про збільшення кількості жертв домашнього насильства серед дітей: щорічно від 200 до 500 тисяч дітей зазнають тілесних ушкоджень, сексуальних домагань, психологічного знущання; щонайменше одна дитина зі ста потерпає від побиття батьками; майже 40% дітей хоча б раз були побиті в дитинстві; три дитини зі ста постраждали від застосування батьками, близькими родичами вогнепальної або холодної зброї [7, с. 40].

Якщо ж до статистичних даних щодо фізичної агресії стосовно дітей додати дані про батьківську бездушність, черствість, байдужість, то картина буде вкрай невтішною. І ці дані стосуються не тільки американської родини. Рівень занедбаності дітей в українських сім’ях від наведених вище показників суттєво не відрізняється.

Проблема важковиховуваності – це найважливіша і найсуттєвіша проблема сучасного часу. Уже багато років різні вчителі та вихователі борються з цією проблемою та намагаються знайти різні методи для подолання в учнів негативної поведінки. Причиною важковиховуваності перш за все є неблагополучна сім’я, помилки та низька педагогічна культура батьків.

Таким чином, проблемі важковиховуваності на сучасному етапі розвитку суспільства необхідно приділяти особливу увагу. Адже сучасні діти дуже легко і швидко піддаються різноманітним впливам з боку оточуючого їх середовища. Чи сприятиме це деградації особистості підлітків залежить у першу чергу від сім’ї та керівної ролі вчителя. Педагогічно занедбані діти – це проблема не тільки школи, а перш за все проблема всього суспільства. Яке майбутнє на них чекає, залежить від інституту сім’ї, соціальне призначення котрого - стати керівною ланкою в пропедевтичній роботі з дітьми підліткового віку.

Література

  1. Блонский П.П. Работа школы с родителями // Вестник просвещения. – М., 1928. – №4. – С. 10.
  2. Гончаров В. Про проблеми в соціальній роботі з підлітками // Соціальний педагог. – 2008. – березень, 3 (15). – С. 47-51.
  3. Меліна С. Світоглядні аспекти роботи з сім’єю // Воспитание школьников: Теоретический и научно-методический журнал. – 2005. – №5. – С. 17-21.
  4. Оржеховська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх: Навчально-методичний посібник. – К., 1996. – 215 с.
  5. Парфенова І. Організація співробітництва сім’ї та школи // Виховання школярів. – 2002. – №3. – С. 25–27.
  6. Приходько В. Технології превентивного виховання у роботі соціального педагога // Соціальний педагог. – 2008. – квітень, 4(16). – С. 40-53.
  7. Селевко Г.К. Соціально-педагогічне обстеження школи та мікрорайону // Виховання школярів. – 2002. – №3. – С. 38–43.
  8. Славина Л.С. Важкі діти. – М., 1998. – С. 45-54.
  9. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. – К.: Рад. школа, 1978. – 263 с.
© С. Л. Маховська, 2008.
Рейтинг DVK WebDev разработка сайта: «DVK WebDev»