Портал засновано за підтримки Донецького обласного благодійного Фонду сприяння освітнім інтелектуальним інвестиціям (свідоцтво про Держреєстрацію № 402, видане 04.11.2008 р. Головним управлінням юстиції у Донецькій області, свідоцтво про Держреєстрацію серія А00 № 729147, видане 11.11.2008 р. Слов'янським міськвиконкомом). Портал зареєстровано Держкомітетом з інформатизації України 16.10.2009 р. (лист № 1737/05-09) як електронний інформаційний ресурс.
УКР
РУС
 
ЛУНАЧАРСЬКИЙ АНАТОЛІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
 
  Версия для печати

ВХІД             Реєстрація

ПЕДАГОГІЧНІ ПЕРСОНАЛІЇ / Луначарський Анатолій Васильович

Анатолій Васильович Луначарський (11[23].11.1875-26.11.1933) – перший Народний комісар освіти в Радянському Уряді (1917-1929), академік АН СРСР (1930). Вважається одним з організаторів і теоретиків радянської системи загальної освіти, вищої та професійно-технічної освіти.

Народився в родині високопоставленого чиновника. Вчився в Цюріхському університеті. Був близьким до групи «Освобождение труда», поділяв ідеї групи «Вперед» і «богобудівництва», але через деякий час відмовився від цих ідей і увійшов до складу редколегії газети «Правда». Після лютневої революції 1917 р., залишивши сім’ю в Швейцарії, прибув до Петрограду і негайно розпочав більшовицьку пропаганду у військах та серед інших категорій потенційно активних учасників революції.

Першим документом Наркома освіти А. В. Луначарського було звернення до громадян Росії «О народном образовании» (29 жовтня 1917 р.), у якому визначалися завдання досягнення «загальної грамотності» та організації «єдиної для всіх громадян абсолютно світської школи».

А. В. Луначарський разом зі своїм заступником – Н. К. Крупською – розробив «Декларацию о единой трудовой школе», у якій проголошувався тісний зв'язок школи з політикою, безкоштовність і загальнодоступність навчання, матеріалістичність змісту навчання, обов'язковість фізичної праці.

Школа перших років радянської влади, незважаючи на проголошений її «трудовий характер», більше скидалася на фестиваль концепцій та екстравагантних методик, де головне місце приділялося елліністичним ідеалам – усіляким мистецтвам і спорту, а іспити та домашні завдання скасовувалися як пережиток, – де навчання суцільно й систематично підмінювалося суспільною діяльністю.

А. В. Луначарський активно заохочував будь-які кроки, спрямовані на руйнування старої системи освіти, вважаючи її непридатною для еволюційних змін. Під його керівництвом радянська система освіти була зорієнтована перш за все не на отримання знань, а на ідеологічну обробку підростаючого покоління з точки зору комуністичної ідеології.

Наркомові освіти А. В. Луначарському, – який мав рідкісні знання в найрізноманітніших областях гуманітарних наук і знався в окремих областях природознавства, біології, фізики, хімії, мав виняткову ерудицію в області літератури й мистецтва, – на жаль не байдужі були освітянські агітки, пряме усунення від вирішення питань матеріального й методичного забезпечення педагогів, спроби примусового залучення вчителів початкових шкіл до оволодіння агрономічними знаннями тощо.

Очоливши Наркомат освіти, А. В. Луначарський намагався залучити стару інтелігенцію до співробітництва з радянською владою та відгородити вчених від переслідувань із боку ВЧК. Але, незважаючи на ці кроки, він виявився причетним до масової висилки видатних російських учених і мислителів за кордон (див.: http://www.calend.ru/event/5334/ та http://scepsis.ru/library/id_1124.html), а також масових звільнень викладацького складу із закладів освіти за політичними мотивами.

Нарком Луначарський не запобіг розгрому комуністами Академії наук, а фактично санкціонував його; він був також ініціатором створення Комуністичної академії як противаги системі традиційної вищої освіти.

А. В. Луначарський був активним прибічником переводу російської мови на латиницю. Саме при ньому Наркомат освіти оголосив кирилицю «ідеологічно далекою для соціалістичного будівництва формою графіки, пережитком класової графіки російських феодалів – поміщиків і буржуазії».

З 1927 року А. В. Луначарський став залучатися до дипломатичної роботи, а у 1929 році був відсторонений з посади Наркома освіти і отримав призначення на пост голови Вченого комітету при Раді Народних комісарів СРСР.

З початку 1930-х років очолив НДІ літератури і мистецтва та став одним з редакторів Літературної енциклопедії.

У 1933 році був призначений повноважним представником СРСР у Іспанії, але в дорозі до місця служби захворів і 26 листопада помер у французькому курорті Ментон.

На смерть А. В. Луначарського його давній соратник Л. Д. Троцький відгукнувся статтею-спогадом "Анатолий Васильевич Луначарский", яку опублікував у "Бюллетене оппозиции (большевиков-ленинцев) № 38-39".

Джерела:
http://www.hrono.ru/biograf/lunachar.html
http://taina.aib.ru/biography/anatolij-lunacharskij.htm
http://ru.wikipedia.org/wiki/Луначарский,_Анатолий_Васильевич
Рейтинг DVK WebDev разработка сайта: «DVK WebDev»